«Давно я так не радів», — говорить Андрій, до якого на руки застрибнув рудий спанієль. Чоловік вперше прийшов на заняття з каністерапії — це метод психосоціального та фізіотерапевтичного впливу на людей через собак. Андрій лікується в Сумах після поранення, яке отримав на війні. Аби впоратися з депресією, фахівці порадили йому позайматися з тваринами. Тут чоловік, хоч і ненадовго, зміг забути про погане.
Такі заняття кілька разів на місяць проводять для поранених військовослужбовців і тих, хто повернувся з полону й проходить лікування у медичному центрі психіатричної допомоги. Каністерапію призначають фахівці центру, якщо це дозволяє стан пацієнта.
Для терапії зараз використовують службових собак із кінологічного центру Головного управління Нацполіції, але планують окремо виховувати цуценят саме для таких занять. Не всі собаки підходять для каністерапії, тому кінологи обрали серед своїх підопічних більш соціалізованих і контактних тварин. Порода не завжди має значення, головне — темперамент собаки, вміння підтримати та її любов до людей.
«Собакам мають бути в радість ці заняття. Ніякого примусу тут не можна допускати. Собаці теж має бути комфортно, за її станом слідкує кінолог-психолог. У людини ж під час спілкування з тваринами виробляється гормон щастя і це сприяє лікуванню та швидшій реабілітації», — пояснює лікарка-ветеринарка Тетяна Курасова.
Заняття починаються зі знайомства з пухнастими терапевтами. Лабрадору Майї дев’ять років, вона службова собака, яка допомагає шукати правоохоронцям вибухівку. У вільний від роботи час, жартує лікарка-ветеринарка, собаку залучають до каністерапії, бо по темпераменту вона ідеально підходить для цього. Як тільки бачить людину, Майя підходить, починає лащитися, нюхати та просити уваги. Тетяна говорить, позитивність, енергійність та любов до всіх часто притаманні цій породі.
Спілкування з людьми приносить задоволення Майї, а за смаколики вона з радістю виконує усі команди. «Вона така м’якенька у нас, приємна. Ми їй светрик отакий новорічний вдягаємо, щоб не мерзла», — говорить лікарка і невпинно повторює Майї, яка вона молодець.
Спочатку свої уміння Майя демонструє з фахівчинею, а потім команди пробують давати й військовослужбовці. Собака підлаштовується під ритм та голос кожного і з ентузіазмом виляє хвостом в очікуванні слів «голос» та «сидіти». Потім лабрадориха показала і свої навички з пошуку вибухівки.
Пес в зеленому светрі — чотирирічний спанієль Бардо. Він спеціалізується на пошуку наркотиків. Своїм характером Бардо теж підходить для психоемоційної підтримки людей. Він точно не завдасть шкоди, а своїми рухами й посмішкою дарує лише гарні емоції, розповів кінолог Андрій Грицина.
Найбільше Бардо любить їсти сир, саме його він отримує як заохочення на заняттях. Коли учасникам дозволили пограти зі спанієлем, він з радістю стрибає до всіх на руки. Та його улюблена справа — показувати свої уміння і трюки на столі, тут він «дає п’ять» та з гордістю стає на задні лапки.
«Гляньте, як наші хлопці посміхаються. Досить подивитися в їхні очі, вони у них сяють», — говорить начальниця медичного центру психіатричної допомоги, лікарка-психіатриня Олена Балинська.
Жінка пояснює, у 2024 році вирішили почати використовувати в реабілітації каністерапію, бо саме собаки можуть дати справжні емоції, яких потребують військовослужбовці.
«У хлопців загострене почуття справедливості й вони хочуть непідробну, справжню емоцію. Люди можуть кривити душею, підігравати по ситуації, а собака — завжди щира. Собака всю свою увагу приділяє людині, яка проводить із нею час. На заняттях хлопці включаються в спілкування, а собаки відповідають радісно й насичено».
Заняття з собаками допомагають тим, хто відновлюється після поранень чи після полону, відволіктися від проблем. Лікарі називають каністерапію своєрідною рекламою собак та особливо радять завести собі домашнього улюбленця тим, хто отримав на війні серйозні поранення і більше не можуть повернутися до війська.
«Хлопці дуже стурбовані своїм станом. Якщо мова йде про втрату зору чи кінцівок, то це надважливо, якщо поруч є друг, який емоційно тебе підтримає. Друг, який не буде відволікатися ні на які справи. І людина забуватиме про свої проблеми шляхом піклування про тварину, а тварина платитиме абсолютною любов’ю», — говорить психіатриня.
Зараз в медичному центрі психіатричної допомоги є сертифікований каністерапевт, який і супроводжує пацієнтів на заняттях. Фахівці говорять, що отримують лише гарні відгуки й це дуже важливо, адже створити позитивний емоційний фон — чи не найголовніше у лікуванні.
«Якщо у людини з’явився настрій і жага до життя, їй буде легше долати й проблеми зі здоров’ям, і депресивні стани. Ми вже бачимо результат, тому впевнені, що каністерапія має ефект», — говорить Олена Балинська.
Кінологиня Катерина Осокіна, яка часто бере участь у сеансах каністерапії, помітила, що після спілкування з тваринами, усі йдуть з посмішкою: «Зазвичай приходять усі дуже серйозні. А тут когось собака лизнула, до когось на руки стрибнула, а хтось просто погладив чи м’ячем погрався і це викликає у всіх лише посмішку».
З часом планують збільшувати кількість сеансів каністерапії, аби залучити якомога більше постраждалих від війни.
