10 липня — День вшанування загиблого медика.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять медичних працівників, чиї життя обірвалися під час виконання професійного обов'язку.

Рятувати інших попри небезпеку, втому та ризики — це щоденний вибір, який вимагає надзвичайної сміливості. Вони були поруч із пацієнтами у найважчі моменти, віддаючи найцінніше заради того, щоб билися серця інших.

Дата присвячена лікарям, медичним сестрам і братам, молодшим медичним працівникам, бойовим медикам та всім, хто, ризикуючи власним життям, рятував інших. Вони працювали на передовій, у прифронтових лікарнях, стабілізаційних пунктах, операційних, укриттях і медичних закладах по всій країні, часто під обстрілами та без електропостачання.

За даними Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона», за понад три роки повномасштабної війни Росія вбила щонайменше 500 українських медиків. Багато з них загинули під час виконання професійного обов’язку – на полі бою, у медичних закладах, дорогою на роботу або навіть удома внаслідок російських атак.

За кожним врятованим життям стоїть конкретна людина та її історія. Ми пам'ятаємо і безмежно вдячні всім лікарям, медичним сестрам і братам, фельдшерам та водіям екстреної допомоги — усім, хто залишився вірним своєму покликанню навіть ціною власного життя.

Сьогодні о 14:00 у межах Всеукраїнської акції «Посвіт пам’яті» українців закликають зупинитися на хвилину мовчання, щоб вшанувати всіх медичних працівників, які загинули, рятуючи життя інших.

Світла та вічна пам’ять. Вони живуть доти, доки ми пам'ятаємо їхні імена.