Маленька історія військовослужбовця, про досягнення найвищої вершини України "Говерла"

Хочемо більше ділитися результатами реабілітації військовослужбовців в умовах МРЦ МВС України «Кремінці». Сьогодні розповімо про Літошко Григорія Вікторовича, військовослужбовця НГУ, який отримав поранення та проходив реабілітацію в нашому МРЦ.

До МРЦ пацієнт поступив з мінно-вибуховою травмою лівої сідничної ділянки з ураженням сідничного нерва та наявністю стороннього тіла. При поступленні він скаржився на сильний біль, відчував різкий біль в ураженій ділянці навіть при мінімальних навантаженнях, а також спостерігалося порушення ходи.

За час реабілітаційного періоду Григорій показав неймовірний результат – піднявся на найвищу гору України, Говерлу, та підкорив ще декілька менших вершин. Ми поцікавилися, що ж допомогло йому досягти таких результатів…

— Як вам це вдалося?

— На початку мого перебування в МРЦ, пригадую, мав досить скептичне ставлення до всіх процедур, які необхідно було проходити. Здавалося, вже пізно і зовсім нічого не допоможе…

—  А як ви вважаєте, що змінилося?

— Ставлення фахівців МРЦ. Фізичні терапевти намагалися зацікавити мене та мотивувати до занять. Пропонували різний час та різноманітні вправи. І я побачив, як мені почало вдаватися.

— А що мотивувало підкорити вершину? Чи не було страху?

— Мене мотивувало відео українського ветерана з ампутацією, який піднявся на Еверест за 12 діб. Я подумав: "Якщо він зміг, то я зможу". Це, звісно, не Еверест, але я зміг (посміхається). А ще дорогою на Говерлу я побачив двох хлопців на протезах, і тоді це ще більше мотивувало мене піднятися на вершину.

— Зараз — чисто характер. Я відчуваю, що фізично мені ще тяжко, але вже знаю, що мені все під силу. Надзвичайно сильно вплинула на мене розповідь та знайомство з донькою фізичного терапевта, яка теж на протезі. Тоді я подумав: "Так, тяжко, але напевно, я теж зможу". Так і піднявся.