Пневмотонометрія – це сучасний метод безконтактного вимірювання внутрішнього тиску.

Навіщо регулярно вимірювати тиск? 

Підвищення внутрішньоочного тиску призводить до зменшення гостроти зору, чіткості та поля зору, що пов’язано з атрофією зорового нерва. Існує ряд серйозних захворювань очей, котрі супроводжуються підвищенням тиску очей (наприклад глаукома). Якщо раніше глаукому діагностували у людей після 40 років, то в наш час хвороба «помолодшала» і зараз виявлено багато випадків захворювань у молодого населення. Чим раніше виявлено захворювання, тим краще воно піддається лікуванню і зменшується загроза втрати зору.

Як вимірювати внутрішньоочний тист?

Офтальмологічний кабінет поліклініки ДУ « ТМО МВС України по Хмельницькій області» оснащений інноваційним апаратом пневмотонометром, ТХ-20Р Canon 2024 року випуску, Японія, який дозволяє безконтактно виміряти внутрішньоочний тиск. Процедура безболісна, проводиться потоком повітря комфортної температури. Даний апарат працює в повністю автоматичному режимі, автоматично вимірюються обидва ока і роздруковується результат, що скорочує час виконання вимірювання. Лікар може слідкувати за станом ока пацієнта під час вимірювання. Також даний апарат дозволяє вимірювати центральну товщину рогівки, що важливо при оперативних втручаннях на очах.

Переваги вимірювання внутрішньоочного тиску безконтактним методом:

• Можливість отримати дані навіть з пошкодженої рогівки;
• Виключення ризику занесення інфекції та розвитку алергічних реакцій на краплі;
• Висока точність вимірювання;
• Відсутність будь-якого дискомфорту у пацієнта при вимірюванні;

Причиною підвищення внутрішньоочного тиску найчастіше є глаукома. Хоча може підніматися і при інших захворюваннях, таких як:

• Гіпертонічна хвороба;
• Цукровий діабет;
• Вегето-судинна дистонія;
• Атеросклероз та інші серцево-судинні захворювання.

В окремих випадках внутрішньоочний тиск підвищується через тривалу роботу за комп’ютером, а також через отруєння хімічними речовинами.

Основними симптомами підвищеного очного тиску є :

• Періодичне «затуманення» зору;
• Поява райдужних кіл навколо джерела світла, не зникаючих при посиленому миганні або протиранні очей;
• Зниження чіткості контурів при розгляданні різних предметів;
• Відчуття «важкості» або болю в оці;
• Поява «сітки» перед оком;
• Утруднення роботи на близькій відстані;
• Необхідності частої зміни окулярів;
• Складність орієнтації в темряві;
• Можливий головний біль в надбрівних дугах і скроневих ділянках.

При регулярному спостереженні подібних симптомів варто звернутися до лікаря-офтальмолога. Особливо це стосується людей, які мають генетичну схильність до глаукоми.

Тільки лікар-офтальмолог може визначити, чи є у пацієнта глаукома, а також визначити форму і ступінь захворювання та методи лікування.