Під час бойових дій за пріоритетністю перша психологічна допомога (скорочено ППД) займає третє місце після виконання бойового завдання та першої медичної допомоги. Проте саме бойові шокові реакції іноді ставлять під загрозу виконання бойового завдання. Або по завершенню бойової операції військовий в стані бойової шокової реакції може тимчасово втратити боєздатність. Тому важливо знати порядок дій допомоги в таких випадках, щоб запобігти провалам бойових завдань, психогенним втратам серед особового складу та повертати військового до боєздатності.

Бойова шокова реакція — це первинна нормальна реакція на ненормальний стрес бойових дій. Розвивається під час бойових дій або одразу після них. Тривалість бойової шокової реакції – до трьох днів. Надалі, якщо своєчасно не надати психологічну допомогу, є ризик розвитку гострого стресового розладу, а потім і посттравматичного розладу.

Серед бойових шокових реакцій розрізняють:

Психічний шок.

Прояви: спостерігається завмирання, шкіра блідніє, пульс та серцебиття прискорюється, очі витрішкуваті та блимають, мовлення паралізоване, часткова втрата зв’язку з реальністю. Людина Вас може чути приглушено, проте Ви знаходитеся поза зоною її сприйняття.

Небезпека даного стану полягає в тому, що військовий своєчасно може не зреагувати на дії противника, обстрілу тощо. В бойовій ситуації боєздатність можна повернути.

Ступор.

Прояви: відсутність будь-яких довільних рухів та мовлення, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), застигання в певній позі (наприклад, в позі ембріона), дихання поверхневе та повільне, стан повної нерухомості. В даному стані людина Вас не бачить і не чує.

Небезпека даного стану полягає в тому, що військовий втрачає повністю боєздатність і підлягає евакуації як поранений в бойовій ситуації.

Рухове збудження.

Прояви: різкі рухи, безцільні та безглузді дії, людина може бігти в будь-якому напрямку, абсолютно не орієнтуючись в просторі та навколишній загрозі. Людина Вас не чує та не бачить до моменту встановлення з нею контакту.

Цей стан в бойовій ситуації небезпечний тим, що військовий, втрачаючи зв’язок з реальністю, може бігти в сторону противника, наражаючись на вогонь, на мінні поля та під арт-обстріли. Також небезпекою даного стану є те, що інші військові, піддавшись паніці, можуть побігти за ним.

Лють.

Прояви в бойовій ситуації: втрата зв’язку з реальністю, повна або часткова, хаотичні рухи, спрямовані на знищення будь-чого навкруги, крик.

Військовий в стані люті втрачає контроль над ситуацією, веде хаотичний неприцільний вогонь, що може призвести до виявлення противником вогневої точки, тим самим підставляючи під небезпеку знищення інших військових. Також через тунельне сприйняття вогонь військового в стані люті може бути спрямований на своїх. На час виконання бойового завдання цей стан призводить до повної втрати боєздатності.

Плач.

Прояви: зв’язок з реальністю частковий, сприйняття тунельне, виступають сльози, губи подриґують, мовлення частково зберігається, проте емоційно приглушене, спостерігається стан пригнічення, загальмовуються рухи. В цьому стані військовий Вас може чути та бачити.

Ця реакція призводить до неможливості прийняття рішень та цілеспрямованих рухів, які необхідні в бойовій ситуації, наприклад, надати першу медичну допомогу, проте боєздатність можна відновити після.

Істерика.

Прояви: зберігається частковий зв’язок з реальністю, проявляється надмірне збудження в поведінці та мовленні, надмірний крик, голосіння, мова емоційно насичена та швидка, може плакати навзрид.

В бойовій ситуації втрачає частково боєздатність, яка по завершенню бойових дій може відновлюватися, проте через феномен психічного зараження може впливати на втрату стану боєздатності інших військових.

Панічний страх.

Прояви: швидке серцебиття та прискорений пульс, дихання часте та поверхневе, висока напруга м’язів, що призводить до застигання. Сприйняття тунельне, зв’язок з реальністю частковий, відчуття контролю ситуації та загрози відсутнє. Відрізняється від стану психічного шоку та ступору тим, що людина Вас чує та може бачити, проте не може зробити довільних рухів.

Небезпекою даної реакції в бойовій ситуації є те, що військовий втрачає боєздатність, для нього стає неможливим виконання бойового завдання.

Нервове тремтіння.

Прояви: тремтіння може з’явитися в кінцівках рук, ніг або всього тіла. Людина не може зупинити його за власним бажанням або силою волі.

Дана реакція в бойовій ситуації небезпечна тим, що може ускладнювати виконання бойового завдання, призводити до неприцільного ведення вогню по противнику або затягувати час та якість надання першої медичної допомоги.

Безпорадність.

Прояви: байдуже ставлення до навколишнього, млявість та пригніченість, загальмованість дій, мовлення повільне та з великими паузами, людина виявляє мінімальну волю до життя.

Дана реакція загалом наступає по завершенню бойової ситуації, коли військовий стикається з наслідками бойового протистояння: смерть та поранення бойових товаришів, згоріла техніка, зруйновані будинки. Її небезпека полягає в тому, що якщо військовому завчасно не допомогти вийти з даного стану, то є ризик наростання депресивного стану та реалізації суїцидальних дій.

Маячня та галюцинації

Прояви маячні: розірване мовлення, хаотичний опис реальності, що не відповідає дійсності, помилкові уявлення, в яких людину неможливо переконати.

Прояви галюцинацій: чує голоси та звуки, бачить людей, відчуває запахи та інше, які чує/бачить лише він.

Дана шокова реакція виникає внаслідок довготривалої нервової перенапруги, таким чином психіка намагається впоратися з нею.

Галюцинації та маячня призводять до повної втрати зв’язку з реальністю військовим, що може призвести до небойових втрат серед особового складу та скоєння суїцидів. Цей стан класифікується як реактивний психоз, і військовий може повернутися в нормальний стан, коли опинеться в безпечній зоні, де йому нічого не загрожує.