Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.
У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).
Причини сказу і шляхи передавання інфекції
Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:
укус;
подряпину та мікроушкодження шкіри;
потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.
Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.
Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через дрібні пошкодження кон’юнктиви, слизових ротоглотки.
Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!
Симптоми сказу
У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіювати від одного тижня до року, залежно від низки факторів:
місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.
Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ. Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.
На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.
Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.
Початкова стадія (триває до п’яти днів): наявні сліди від укусів; гризуть місце укусу; ласкаві, примхливі, насторожені одночасно; слабкий апетит; їдять неїстівне; слинотеча; блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні): агресивні; збуджені; нападають; намагаються утекти; гризуть землю; їдять неїстівне; з'являються конвульсії; блювота; параліч; косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні): виснаження; повний параліч; смерть.
Лікування сказу
У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.
Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.
У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.
Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта. Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.
Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.
Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.
Профілактика сказу
Для профілактики сказу необхідно: регулярно вакцинувати свійських тварин; уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.
Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ.
Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!
Перша медична допомога після укусу
Якщо вас укусила тварина негайно зверніться до лікаря!
Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.
Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.
Обов’язковому щепленню підлягають люди:
яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.
Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.
Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 млн тварин; 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.
В ДУ ТМО постійно проводиться робота щодо виконання наказу МОЗ від 15.04.2004 р. № 205 «Про удосконалення заходів профілактики захворювань людей на сказ».
Налагоджена взаємодія з територіальними травматологічними пунктами комунального підпорядкування щодо проведення профілактики та вакцинації за епідпоказаннями людей, які зазнали укусів, подряпин, заслинень, ушкоджень шкіри будь-якими тваринами.
У випадку звертання осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров'я МВС з укусами, подряпинами чи іншими пошкодженнями тваринами, після отримання невідкладної допомоги особа в обов'язковому порядку направляється до центру антирабічної допомоги («пастеровського пункту») за місцем мешкання для визначення необхідності та проведення заходів проти сказу. Такі пункти визначені в кожному територіальному районі, тільки в м. Дніпро їх 8.
Лікарі-хірурги, травматологи ДУ ТМО попереджені про відповідальність щодо направлення кожного випадку укусів, подряпин, заслинень, ушкоджень шкіри будь-якими тваринами до центрів антирабічної допомоги та негайну подачу екстреного повідомлення (ф 058) до ЦПМ.
Центром превентивної медицини у 2022 році проведено епідрозслідування 10 випадків укусів тваринами серед осіб, які відповідно до законодавства обслуговуються в закладах охорони здоров'я МВС. Зафіксовані укуси здійснені тваринами, наближеними до людей (коти, собаки). У двох випадках укушені отримали курс щеплень антирабічною вакциною, в інших - проводилось спостереження за тваринами.
Робота щодо організації своєчасного надання антирабічної допомоги та забезпечення профілактики захворювань на сказ постійно на контролі.
