Білірубін загальний – це сума проміжних продуктів метаболізму гемоглобіну, що містяться у сироватці крові: непрямого та прямого білірубіну. Жовтий гемохромний пігмент, утворюється в результаті розпаду гемоглобіну, міоглобіну і цитохромів в ретикулоендотеліальній системі селезінки і печінки. Один з основних компонентів жовчі, що міститься в сироватці у вигляді двох фракцій: прямого (зв'язаного або кон'югованого) і непрямого (вільного або незв'язаного) білірубіну. При розпаді гемоглобіну спочатку утворюється вільний білірубін. Він практично не розчиняється у воді, ліпофільний і тому легко розчиняється в ліпідах мембран, проникаючи в мембрани мітохондрій і порушуючи метаболічні процеси в клітинах, високотоксичний. Білірубін транспортується із селезінки в печінку в комплексі з альбуміном. У печінці вільний білірубін зв'язується з глюкуроновою кислотою. В результаті утворюється кон'югований (прямий), водорозчинний, менш токсичний білірубін, який активно проти градієнта концентрації екскретується в жовчні протоки. Рівні сироваткового білірубіну ростуть тоді, коли його продукція перевищує його метаболізм і виведення з організму. При підвищенні концентрації білірубіну в сироватці понад 27-34 мкмоль/л з'являється жовтяниця. Для диференційної діагностики жовтяниць використовують комплекс пігментних тестів - визначення концентрації в крові загального, прямого білірубіну (і оцінку за їхньою різницею рівня непрямого білірубіну), а також визначення концентрації в сечі уробіліногену і білірубіну.