Безбар’єрність — це про гідність, безпеку та якість життя.
Безбар’єрність — це про гідність, безпеку та якість життя.
В Україні триває Національний тиждень безбар’єрності — щорічна інформаційна кампанія, яка цьогоріч проходить з 25 до 31 травня. Її мета — привернути увагу суспільства до важливості створення середовища, у якому кожна людина має рівний доступ до інформації, послуг, освіти, медицини та громадського життя незалежно від віку, стану здоров’я чи життєвих обставин.
Ініціатива реалізується у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, започаткованої за ініціативи Першої леді України Олени Зеленської.
Йдеться не лише про людей з інвалідністю. У різні періоди життя з бар’єрами стикається майже кожен: люди після операцій або травм, пацієнти на реабілітації, вагітні жінки, батьки з дитячими візками, літні люди, військові після поранень, …
Наприклад, для людини після перелому навіть кілька сходинок без поручнів можуть стати причиною відмови від візиту до лікаря. Для пацієнта зі зниженим слухом складна система оголошень у медичному закладі може створити стрес та дезорієнтацію. А людина з когнітивними порушеннями нерідко губиться через заплутану навігацію чи перевантажені інформацією таблички.
Саме тому безбар’єрність — це не «додаткова опція», а необхідна умова сучасного суспільства.
Безбар’єрність — це не лише про пандуси
Коли ми чуємо слово «безбар’єрність», найчастіше уявляємо пандуси, ліфти чи спеціальні місця для паркування. Насправді поняття набагато ширше.
Безбар’єрність — це створення умов, у яких людина може без перешкод:
пересуватися;
отримувати медичну допомогу;
користуватися інформацією;
навчатися та працювати;
брати участь у житті громади;
почуватися гідно та безпечно.
Неочевидні бар’єри, про які рідко говорять
Часто найбільші труднощі створює не фізичне середовище, а ставлення людей.
Бар’єр №1 — стереотипи та жалість
Люди з інвалідністю не потребують жалю. Вони потребують рівного ставлення та можливості самостійно приймати рішення.
Некоректні висловлювання, зверхній тон або ігнорування людини можуть бути не менш болючими, ніж відсутність пандуса. Наприклад, поширеною помилкою є звернення не до самої людини, а до її супроводжуючого.
Коректна комунікація передбачає:
повагу;
звернення без знецінення;
відсутність нав’язаної допомоги;
використання зрозумілої та простої мови.
Бар’єр №2 — інформаційна недоступність
Складні медичні терміни, дрібний шрифт, незрозумілі інструкції або відсутність альтернативних форматів інформації можуть стати серйозною проблемою.
Люди з порушеннями зору потребують контрастних та читабельних текстів. Пацієнтам із порушенням слуху важливо мати письмові пояснення. А людям старшого віку часто потрібна проста й структурована інформація без надмірної кількості спеціальної термінології.
Бар’єр №3 — цифрова ізоляція
Сьогодні дедалі більше медичних послуг переходять в онлайн-формат. Але не всі люди мають достатні цифрові навички або доступ до швидкісного інтернету.
Для когось запис до лікаря через сайт — звична процедура, а для іншого це може бути справжнім випробуванням. Саме тому цифрова безбар’єрність сьогодні є такою ж важливою, як фізична.
Медичний заклад — це простір, куди люди звертаються у вразливому стані. Тут навіть незначні перешкоди можуть впливати на безпеку, емоційний стан та якість лікування.
Доступний медичний простір — це:
зручний вхід для людей на кріслах колісних;
безпечні пандуси та ліфти;
зрозуміла навігація;
доступні укриття;
онлайн-запис;
комфортні зони очікування;
готовність персоналу допомогти;
поважне ставлення до кожного пацієнта.
Безбар’єрність у медицині безпосередньо впливає на довіру до системи охорони здоров’я та ефективність лікування.
Особливо актуальною ця тема стала під час повномасштабної війни. Значно зросла кількість людей, які проходять реабілітацію після поранень, мають протези або тимчасові порушення мобільності. Водночас суспільство дедалі більше усвідомлює: доступність потрібна не окремій категорії людей, а всім.
Фахівці виділяють кілька основних напрямів безбар’єрності:
фізична — доступність будівель, транспорту та громадського простору;
інформаційна — можливість отримувати інформацію у різних форматах;
цифрова — доступ до онлайн-сервісів та цифрових навичок;
освітня — рівний доступ до навчання;
економічна — можливість працювати та реалізовувати себе;
суспільна та громадянська — участь усіх людей у житті громади та держави.
ДУ «ТМО МВС України по місту Києву та Київській області» активно впроваджує принципи безбар’єрності та створює доступний медичний простір для пацієнтів.
У закладі вже реалізовано низку важливих рішень:
встановлено пандуси на входах до установи;
облаштовано кнопки виклику медичного персоналу;
встановлено таблички зі шрифтом Брайля;
облаштовано паркомісця для людей з інвалідністю;
створено умови для безперешкодного пересування коридорами;
встановлено безпорогові двері;
нанесено попереджувальні лінії на сходинках;
є можливість скористатись гусеничним сходовим підйомником;
доступні ліфти до всіх поверхів та укриття;
облаштовано інклюзивні вбиральні;
створено комфортні зони очікування для пацієнтів.
Окрема увага приділяється підготовці персоналу. У закладі регулярно проводяться тренінги з етики спілкування, деонтології та взаємодії з людьми, які мають різні потреби.
Такий підхід демонструє, що безбар’єрність у медицині — це не лише про архітектуру, а й про культуру турботи, людяність та повагу до пацієнта.
Створення безбар’єрного середовища — це відповідальність не лише держави.
Кожен може:
не займати паркомісця для людей з інвалідністю;
не захаращувати пандуси та проходи;
допомогти людині зорієнтуватися у приміщенні;
притримати двері людині з милицями чи візком;
використовувати коректну та поважну лексику;
допомагати старшим людям опановувати цифрові сервіси;
виховувати у дітей повагу до різних людей.
Саме з таких щоденних дій починаються великі суспільні зміни.
Україна сьогодні формує нову культуру доступності та інклюзивності. І Національний тиждень безбар’єрності ще раз нагадує: безбар’єрність — це не про особливі умови для окремих людей. Це про рівність, гідність, безпеку та комфортне життя для всіх.
Більше про принципи безбар’єрності та коректної комунікації можна дізнатися на платформі Довідник безбар’єрності, а також ознайомившись із Національною стратегією із створення безбар’єрного простору в Україні - посилання.
