Лімфома — тип злоякісних пухлин, що виникають з лімфоцитів (тип білих кров’яних тілець крові). Лімфоми входять до широкого класу захворювань — новоутворень крові. Це різновид злоякісної пухлини, що вражає лімфатичну систему, яка складається з лімфатичних вузлів, селезінки, вилочкової залози, кісткового мозку. Лімфома – це не одна хвороба, а група з понад 30-ти різних хвороб. Існують два головних типи пухлин імунної системи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми.
Рішення про приналежність лімфоми до групи неходжкінських лімфом або до хвороби Ходжкіна приймається після дослідження зразка біопсії.
Лімфоми – один з небагатьох видів раку, який успішно лікується. Лімфому Годжкіна можна вилікувати у 85—95 відсотках випадків, лімфоми неходжкінського типу більш небезпечні — на ранніх стадіях лікується до 70 відсотків.
Діагностика являє собою значну проблему, оскільки ці хвороби досить рідко зустрічаються в практиці лікарів первинної ланки, а їх клінічні ознаки властиві багатьом іншим хворобам, в той же час, шанси хворих на одужання повністю залежать від точної, своєчасної діагностики, а також від вчасного інтенсивного лікування.
Лише для кількох видів лімфом збудник встановлений. Наприклад, для підваріанта неходжкінської лімфоми під назвою MALT-лімфома, яка уражає шлунково-кишковий тракт, збудником є Helіcobacter pylorі. Ризик розвитку неходжкінських лімфом вище у хворих, які страждають на ВІЛ/СНІД. Доведена роль віруса Епштейна-Барр в розвитку лімфоми Беркіта. Також доведена роль Chlamydia psittaci у розвитку МALT-лімфоми з ураженням ока і роль вірусу гепатиту С у розвитку лімфоми селезінки.
Для більшості лімфом причиною виникнення є сукупність багатьох факторів. У дітей лімфоми зустрічаються рідко, а негоджкінські лімфоми переважно діагностуються у людей після 60 років – для них ризик зростає у декілька разів. Найчастіше такі злоякісні пухлини з’являються у дорослих (98% від усіх випадків).
Прояви хвороби.
Основними симптомами захворювання є збільшення лімфатичних вузлів на шиї, в пахвових западинах або в паху, неконтрольована втрата ваги (понад 10 відсотків своєї маси за півроку). Додатковими симптомами, на які слід звертати увагу, – надмірне потовиділення, особливо вночі, підвищеня температури тіла без причини понад 38 градусів. При лімфомі Ходжкіна може також спостерігатись свербіж шкіри.
При цьому, на відміну від інфекційних захворювань, збільшені лімфатичні вузли безболісні, їхні розміри не зменшуються згодом і при лікуванні антибіотиками. Іноді внаслідок тиску з боку збільшених печінки, селезінки і лімфатичних вузлів, виникає відчуття переповнення у животі, утруднення дихання, розпираючий біль у нижній частині спини, відчуття тиску в обличчі або на шиї
Одні види лімфом мають повільний і сприятливий перебіг, іноді тривалий час не вимагають спеціального лікування. Ряд інших лімфом, навпаки, характеризуються швидким прогресуванням, великою кількістю симптомів і вимагають негайного початку лікування. Зустрічаються лімфоми з проміжними характеристиками.
Вибір методу лікування – це етап прийняття дуже важливого рішення, яке повинно грунтуватися на точних даних, що стосуються діагнозу захворювання, з урахуванням індивідуальних особливостей хворого. Обговорення питань лікування з хворим і , за його бажанням, з його близькими, є невід’ємним елементом затвердження загальної програми лікування.
Важливо знати! Лімфома – виліковна. При виявлені захворювання на ранній стадії більшість людей мають всі шанси перемогти хворобу! При виявлені тривожних симптомів (збільшення лімфатичних вузлів, червоні плями на шкірі, кашель/ задуха, нічний піт, раптова безпричинна втрата ваги, підвищена температура тіла у вечірній/ нічний час, свербіж шкіри, велика стомлюваність) – не відкладайте візит до лікаря!
За матеріалами МОЗ та ЦГЗ України