Робота клінічного психолога у мультидисциплінарній команді ДУ ТМО
Проблематика психосоціальної підтримки та реабілітації військовослужбовців- учасників бойових дій , які зазнали травматичного досвіду, особливо актуальна в умовах сучасної україно - російської війни. Психологічна допомога таким особам має не лише відновлювати їхній психоемоційний стан, але й створювати умови для їхнього повернення до виконання професійних обов'язків , інтеграції в соціальне середовище та збереження якості життя. Психологічна реабілітація спрямована на сприяння відновленню , покращенню функціоналу особи та якості її життя шляхом поєднання психологічної і психотерапевтичної допомоги, діяльності з розвитку соціальних навичок і соціальної підтримки, залучення ресурсів громади.
Психореабілітація має свою структуру та складається з різноманітних блоків психопослуг, кожен з яких наповнено спеціальними техніками і методиками ,які застосовуються у вигляді інтервенцій низької , середньої та високої інтенсивності.
Умовами успішного відновлення людини є : визнання самою людиною , що вона потребує допомоги і готовність звертатися по неї; задоволені базові потреби( є житло ,одяг ,їжа , ліки) та підтримуюче коло близьких людей; стабільна самооцінка особи.
Наявність індивідуального плану відновлення - це свого роду новація у сфері психологічних послуг. Такий план - це перелік психологічних послуг і кількість годин , які дають людині уявлення про психореабілітаційний процес і стають орієнтиром для отримувача послуг та фахівця. Індивідуальний план складається за результатами психологічної діагностики і визначає послуги із психологічної допомоги ,які повинні бути надані отримувачу послуг із зазначенням кількості годин , необхідних для надання кожної послуги. Вся робота орієнтована на особу , яка проходить психореабілітацію, індивідуальний план коригується реальністю життя та обставинами , в нього вносяться зміни.
Перша зустріч – знайомство з пацієнтом. Психолог представляється і дякує за захист. Встановлення контакту включає активне слухання , уточнюючі питання, перефразування. Існує правило «Стоп» або «Не хочу про це говорити». Наступні питання стосуються « Особистої історії» учасника бойових дій і побудована у формі діалогу. Звідки родом? Де жили / навчались/ працювали ? Розпитує про родину батьківську, якщо є про власну. Родина може бути ресурсом, а може ,навпаки , бути джерелом напруги і болю. Цікавиться як справи у членів родини і які зараз з ними стосунки. Намагається відразу визначити тему стосунків/родини – це ресурс людини чи навпаки –зона дистресу. Хто ще входить у постійне коло спілкування, окрім родичів?
Наступний блок запитань – «військова історія». Найважливіший блок для аналізу психоемоційного стану і бойового досвіду. Має значення кількість часу перебування людини в зоні бойових дій, адже існує прямий зв’язок: що довше- то більше бойового стресу, втоми і травматичного матеріалу. Також психологу важливо знати ,в яких військах і які посади обіймав; чи був в прямому контакті з ворогом; ходив на штурми/зачистки , потрапляв в оточення та інше. Під час бесіди психолог спостерігає за динамікою розмови ,виділяє для себе ресурсні і проблемні зони в історії співрозмовника. Обов’язково провододиться «4 кластери»- це картка психологічного супроводження отримувача послуг із психологічної допомоги, яка допомагає детально уточнити наявність існуючих проблем. Тривалість роботи триває стільки часу, скільки пацієнт може брати в ній участь без докладання зусиль.
Клінічний психолог закладу охорони здоров’я, куди захисник потрапляє після поранення в першу чергу надає підтримку і стабілізує психоемоційний стан. Адже існує висока вірогідність мати справу з проявами гострої стресової реакції, найчастіше саме у лікарнях люди проживають післяшокові стани. Якщо особа зазнала ампутації це найбільш складний період емоційної дезорганізації та дезадаптації і припадає він саме на період перебування в лікарні. Постійний біль, обмеження рухливості , вплив хірургічних втручань – усе це напряму впливає на психоемоційну сферу й знижує або й взагалі унеможливлює проведення інтервенції будь –якої інтенсивності. Людина може бути не в ресурсі витримувати бесіди тому повноцінна психореабілітаційна робота часто під питанням.
Важливо також , якими є перспективи людини на момент перебування в лікарняному закладі : чи особа має знову повертатися на фронт і виконувати бойові завдання ,чи вже списується з військової служби. Цей факт впливає на психологічний контур і може заважати проведенню глибинної психологічної роботи , адже невизначеність майбутнього створює додаткове стресове навантаження. Чітко визначена рамка психореабілітаційного процесу, завдана стандартом наявності мультидисциплінарної команди , де клінічний психолог працює в тісній взаємодії з лікарями , орієнтуючись на стан людини та її потреби, враховуючи це у формуванні індивідуального плану реабілітації.
Важливою складовою роботи клінічного психолога є проведення психоедукації (інформування). Психолог розповідає про нервову систему людини , психічний апарат , який обслуговує внутрішні процеси мислення та емоційне життя , пояснюю як фізичне і психологічне перевантаження всіх біологічних систем впливає на психоемоційний стан, для цього застосовується психоедукаційна модель « Чоловічок з камінням». Важливим у роботі є пошук ресурсів пацієнта. Переключення уваги на те , що людина любить , що їй цікаво , активація інтересу до життя в різних його проявах, пошук хобі. Вправи релаксації і навчання методам саморегуляції.
