12 гармат і тисячі історій: незабутній день на Дитинці
Поки триває лікування і реабілітація, серце все одно прагне руху, нових вражень і душевного спокою. Щоб подарувати нашим захисникам не лише фізичне відновлення, а й духовне підживлення, для військовослужбовців, які проходять реабілітацію в медичному закладі, було організовано пізнавальну екскурсію у саме серце стародавнього Чернігова — на Дитинець, або, як його ще називають, Вал.
Під час екскурсії учасники мали змогу буквально доторкнутися до історії — старовинної, величної і незламної, як і сам Чернігів.
Витоки міста та перлина православ’я
Екскурсія розпочалася з розповіді про заснування Чернігова, одного з найдавніших міст України, перша письмова згадка про який датується ще 907 роком. Проте, за археологічними даними, поселення тут існували набагато раніше. Гід майстерно занурила слухачів у атмосферу Київської Русі, коли Чернігів був другим за значенням після Києва.
Особливу увагу привернув Спасо-Преображенський собор — перша кам’яна споруда Лівобережної України, збудована ще в XI столітті. Учасники дізналися, як храм пережив століття воєн, перебудов, реставрацій — і все одно залишився свідком величі минулих епох.
Поруч з ним височіє Чернігівський колегіум — перший вищий навчальний заклад Лівобережжя. Його роль в історії освіти та духовного життя українських земель неоціненна. Колегіум став не просто будівлею, а символом єднання науки, віри та культури.
Таємниця дванадцяти гармат
Не обійшли увагою й один із найвідоміших символів Чернігова — гармати на Валу. Чому саме 12? Це питання не раз ставили наші військові. Гід пояснив, що гармати — не бойові, а пам’ятки історії, встановлені тут у XIX столітті як своєрідний меморіал. І хоча вони не стріляють, кожна з них мовчки свідчить про героїзм минулих поколінь. За однією з легенд, гармати подаровані місту царем, інші перекази пов’язують їх з обороною Чернігова. Та незмінним залишається одне: двенадцять гармат — як дванадцять сторожів, що дивляться в майбутнє з повагою до минулого.
Жива історія для живих героїв
Екскурсія стала не просто прогулянкою — це була подорож у часі, яка наповнила серця вдячністю, гордістю і відчуттям зв’язку з власним народом. Військовослужбовці із захопленням слухали розповіді, ставили запитання, фотографувалися на фоні історичних споруд, і, що найголовніше, — посміхалися.
У такі моменти розумієш: сила не лише у зброї, а й у знанні, у пам’яті, у любові до рідної землі. А Чернігів, зі своїм могутнім корінням, ніби прошепотів кожному: ти вдома, ти частина великої історії, і ти — її творець.
