Що потрібно знати про гепатити?
Гепатит - це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.
Розрізняють п’ять основних типів вірусів: А, В, С, D і Е. Проте, серед вірусних гепатитів найбільшу проблему представляють вірусні гепатити В (ВГВ) та С (ВГС), які призводять до 96% всіх смертей, пов’язаних з вірусними гепатитами.
Основними шляхами інфікування ВГВ і ВГС є парентеральний (при контакті з інфікованою кров’ю, забрудненими нею інструментами), статевий, перинатальний (від матері до дитини).
Основні групи ризику щодо інфікування:
- реципієнти крові та її компонентів, якщо кров перед переливанням перевіряється не на належному рівні;
- люди, які вживають наркотики, особливо ін’єкційним шляхом;
- діти, народжені матерями з ВГС та/або ВГВ;
- особи, які перебувають в місцях позбавлення волі;
- люди, які роблять татуювання та пірсинг, отримують косметологічні послуги, які можуть супроводжуватися контактом з інфікованою кров’ю інших людей;
- медичні працівники, які контактують з кров'ю та іншими біологічними рідинами пацієнтів;
- люди, які подорожують у країни з високою поширеністю ВГВ;
- люди, які живуть з ВІЛ;
- особи, які проживають чи мають сексуальні стосунки з хворими на гепатит В
- особи, які мають багато сексуальних партнерів;
- гомосексуалісти.
Симптоми гепатиту: залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.
Найбільш поширені прояви гепатитів:
- астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
- диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
- зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
- пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
підвищення температури тіла.
Вірусні гепатити В та С можуть протікати як у гострій, так і у хронічній формі. У 80% людей, які інфікувалися вірусом гепатиту С, відсутні будь-які симптоми гострого захворювання.
ВГВ і ВГС можуть перебігати безсимптомно до того часу, поки не призведуть до серйозних уражень печінки (циррозу та раку печінки). Швидкість розвитку ураження печінки залежить від багатьох факторів, зокрема, зловживання алкоголем, вживання наркотиків, наявності інших супутніх захворювань тощо.
Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження (використання швидких діагностичних тестів, ПЛР-тестування) та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).
Взагалі, періодичне тестування на вірусні гепатити варто зробити правилом!
Головним засобом профілактики вірусного гепатиту В є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації.
Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці. Окрім новонароджених, вакцинація від ВГВ рекомендована особам з груп ризику.
На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:
- застосування бар’єрних контрацептивів;
- користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
- користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
- користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).
У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування!