За співпрацею з МЕХАД, з метою набуття навичок роботи при поступленні пацієнтів до ЗОЗ після надзвичайних подій або на місці події, сестра медична терапевтичного відділення стаціонару ДУ "ТМО МВС України по Волинській області" Олена Гусак пройшла дводенний тренінг із психотравми в клініці Into Sana ( м.Одеса ) та отримала Свідоцтво про кваліфікацію "Тренінг з контролю психологічної шкоди". Учасники розглянули такі питання, як:

1. що таке стрес;
2. формування стресу в людини;
3. поняття мобілізації та активації процесів стресу;

Сам Стрес це неспецифічна реакція організму на будь-яку вимогу ззовні. Психоемоційне напруження (стрес) (від англ. stress – напруга) - це стан психічного напруження, що виникає у людини в складних умовах повсякденного життя та при особливих екстремальних обставинах. Стрес сформувався у людини як один з важливих та закономірних елементів механізму пристосування. Вплив будь-якого значимого фактору викликає в організмі людини два взаємопов’язаних процеси: мобілізацію фізіологічних систем, що забезпечують пристосування саме до даного фактора (голод, холод, фізичне навантаження, нестача повітря, токсин). Активацію стандартних, неспецифічних реакцій, що розвиваються під впливом будь-якого незвичного для організму подразника. Ці два взаємопов’язаних процеси є сутністю стрес-реакції. Стрес виникає при комбінації стресора і стресової реакції.

За співпрацею з МЕХАД, з метою набуття навичок роботи при поступленні пацієнтів до ЗОЗ після надзвичайних подій або на місці події, лікар - психіатр Центру психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору Катерина Редько та сестра медична кабінету амбулаторної психіатричної допомоги ЦПД та ППВ Людмила Торчинюк, а також лікар - терапевт ДУ "ТМО МВС України по Волинській області" Вікторія Савченко пройшли дводенний тренінг із психотравми ( м. Полтава ) та отримали Свідоцтво про кваліфікацію "Тренінг з контролю психологічної шкоди"

Доволі продуктивний цікавий відбувся тренінг який зачіпив багато цікавих питань, таких як: 

Динаміка переживання травматичної ситуації та її чотири етапи.

1. Перший етап - фаза заперечення, або шоку; У цій фазі, що наступає відразу після дії травмуючого фактора, людина не може прийняти те, що сталося на емоційному рівні. Психіка захищається від руйнівної дії травматичної ситуації. Він як правило короткотривалий.
2. Другий етап - фаза агресії та провини. Поступово починаючи переживати те, що трапилося, людина намагається звинувачувати в події тих, хто прямо або дотично був причетний до події. Потім людина повертає агресію на самого себе і відчуває інтенсивне почуття провини «Якби я вчинив інакше, цього б не сталося»;
3. Третій етап - фаза депресії. Після того, як людина усвідомлює, що обставини сильніші за неї, настає депресія. Вона супроводжується почуттями безпорадності, покинутості, самотності, власної непотрібності. Людина не бачить виходу з ситуації, що створилася, втрачає відчуття мети. Життя стає безглуздим: «Що б я не робив, нічого не зміниш»; «Ніхто мене не розуміє»;
4. Четвертий етап - фаза зцілення. Для неї характерно повне (свідоме і емоційне) прийняття свого минулого і набуття нового сенсу життя: «Те, що сталося, дійсно було, я не можу цього змінити; я можу змінитися сам і продовжувати життя, незважаючи на травму ». Людина виявляється здатною витягти з подій корисний життєвий досвід. Ця послідовність є конструктивним розвитком ситуації. Якщо потерпілий не проходить фази проживання травматичної ситуації, етапи занадто затягуються, не приходять до логічного завершення, з'являються симптомокомплекси, впоратися з якими самостійно людина вже не може.

Копінг-стратегії
Психологічне призначення копінгу полягає в тому, щоб якнайкраще адаптувати людину до вимог у складних екстремальних ситуаціях, даючи можливість опанувати її, послабити або пом’якшити ці вимоги, намагатися уникнути або звикнути до них і таким чином погасити стресову дію ситуації. Серед головних завдань копінгу – забезпечення й підтримання благополуччя людини, фізичного й психічного здоров’я та задоволеності соціальними відносинами. Природно, що успіх у розв'язанні такої ситуації залежить передусім від самої людини.
«Копінг» – це індивідуальний спосіб взаємодії із ситуацією відповідно до її власної логіки, значущості в житті людини і її психологічних можливостей
У цілому до базових копінг-стратегій науковці та практики відносять стратегії “вирішення проблем”, “пошук соціальної підтримки” й “уникання” і наділяють їх такими характеристиками:

• Стратегія вирішення проблем – це активна поведінкова стратегія, застосовуючи яку людина прагне використовувати особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.
• Стратегія пошуку соціальної підтримки – це активна поведінкова стратегія, застосовуючи яку людина для ефективного вирішення проблеми звертається по допомогу і підтримку до оточуючого її середовища: сім'ї, друзів.
• Стратегія уникання – це поведінкова стратегія, застосовуючи яку, людина прагне уникнути контакту з оточуючим світом, витісняє необхідність розв'язання проблеми.

Забезпечення й підтримання благополуччя людини, фізичного й психічного здоров’я та задоволеності соціальними відносинами є тим фактором на сприйняту ним загрозу. Об'єднуючи емоційні, когнітивні та поведінкові стратегії, особистість формує своє ставлення до життєвих труднощів, і тим, яку стратегію поведінки при стресі вона вибирає.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) це специфічна клінічна форма порушення процесу посттравматичної стресової адаптації. ПТСР віднесено до групи розладів, пов'язаних з порушенням адаптації та реакції на сильний стрес.
У класифікації психічних і поведінкових розладів, складеної Всесвітньою організацією охорони здоров'я, в симптоматичному комплексі посттравматичного стресового розладу виділяють три групи симптомів:

1. Група симптомів повторного переживання (або симптоми «вторгнення»);
   
2. Група симптомів уникнення;
   
3. Група симптомів фізіологічної гіперактивації (підвищеної збудливості).

Група симптомів повторного переживання:

1. Флешбеки;
2. Повторювані і насильно прориваються, впроваджуються в свідомість спогади про подію, включаючи образи, думки, уявлення;
3. Повторювані кошмарні сни про подію;
4. Повторювані дії або почуття, що відповідають переживанням під час травми (ілюзії, галюцинації, «спалахи спогадів»);
5. Спазми в шлунку, головні болі.

Група симптомів уникнення:

• Уникнення думок, спогадів про пережите, прагнення не потрапляти в ті ситуації, які б могли нагадати, викликати ці спогади;
• Порушення пам'яті, концентрації уваги. нездатність згадати важливі епізоди травми, місць, людей;
• Відсторонення, віддаленість від навколишнього світу, відчуження від інших людей, відчуття самотності («їм мене не зрозуміти», «вони цього не пережили»);
• Втрата здатності встановлювати близькі стосунки з оточуючими людьми. Найважче відчувати почуття любові, радості (емоційна притупленість), зникають почуття творчого підйому;
  
• Зміна уявлень про світ, почуття укорочення майбутнього;
  
• Почуття провини.

Група симптомів фізіологічної гіперактивації:

1. Гіперпильність;
2. Перебільшене реагування;
3. Підвищена дратівливість, нетерпимість в звичайних побутових питаннях, часто виникає шалена ворожість, спрямована проти конкретних людей, супроводжувана погрозами, іноді не тільки на словах;
4. Зростаюча агресивність - виникає прагнення вирішувати всі життєві проблеми за допомогою силового тиску. Застосовується і груба фізична сила, і мовна агресивність. Виникають спалахи гніву;
5. Зловживання алкоголем.