Зондування слізних канальців Перед початком зондування необхідно провести інсталяційну анестезію. Через слізну точку в один із канальців вводять конічний зонд перпендикулярно до краю повіки. Перед введенням зонда нижню повіку відтягують донизу і назовні (при зондуванні нижнього канальця), верхню повіку – догори і назовні (при зондуванні верхнього канальця). Зонд переводять у горизонтальне положення і просувають до входу в слізний мішок. За нормальної прохідності канальця зонд упирається у бічну кісткову стінку носа, при стриктурі він натрапляє на перешкоду в тій або іншій ділянці канальця. Зондування слізних канальців необхідно проводити обережно, щоб не допустити поранення їх стінок. Промивання слізних шляхів Його проводять після зондування канальців. Промивання виконують через нижню слізну точку, а при звуженні нижнього слізного канальця – через верхню слізну точку. Для промивання використовують шприц ємністю 2 мл і канюлю з округлим кінцем, фізіологічний розчин або розчин фурациліну 1:5 000. Після проведення канюлі до кісток носа її трохи висувають і натискають на поршень. Під час промивання пацієнт повинен трохи нахилити голову вниз, щоб рідина не затікала в носоглотку. За нормальної прохідності сльозовідвідних шляхів рідина витікає з носа струменем. Повільне витікання рідини (по краплях) свідчить про звуження сльозовідвідних шляхів на будь-якій ділянці, частіше в слізно-носовому каналі. За повної непрохідності сльозовідвідних шляхів рідина з носа не витікає, а б'є тонким струменем з верхньої або нижньої слізної точки.