Смертельна небезпека!!!

Смертельна небезпека!!! 

Що необхідно знати про сказ 

         28 вересня відзначають Всесвітній день боротьби зі сказом. Сказ — це гостре інфекційне вірусне захворювання тварин і людей з переважним тяжким ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури. Після появи симптомів захворювання  завжди закінчується летально.

         Сказом частіше хворіють дикі тварини - вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.

          Збудник сказу - специфічний вірус, що міститься в слині хворої тварини. При укусі разом зі слиною вірус потрапляє в рану. Дуже небезпечне потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки очей, рота, носа, а також на шкіру, де можуть бути невидимі простим оком ушкодження.

          Серед людей захворювання на сказ поширюють зазвичай домашні тварини. Особливу небезпеку становлять бродячі собаки і кішки. Домашні тварини можуть заражатися одна від одної і від диких тварин.

            За останні роки найчастішим джерелом поширення хвороби стали лисиці. 

Ознаки сказу у тварин дуже різноманітні та проявляються залежно від стадії захворювання. На початковій (до 5 днів) наявні сліди від укусів, тварини гризуть місце укусу; вони лагідні та насторожені водночас; погано їдять або починають їсти неїстівне; у них спостерігається слинотеча й блювота. Перебуваючи у збудженій стадії (2-3 дні), тварини агресивні, збуджені, нападають, тікають, їдять неїстівне, у них починаються конвульсії, блювота, розвивається параліч й косоокість. Під час паралітичної стадії (2-4 дні) у тварини стається виснаження, настає повний параліч та смерть.  Однак, іноді ці ознаки хвороби можуть бути виражені слабо..

Зараження людини може відбутися при укусі та ослиненні хворою твариною, коли вірус разом зі слиною тварини потрапляє в рану та також у разі потрапляння слини на слизові оболонки очей, носа, рота, пошкоджені шкірні покриви.

Дуже небезпечні подряпини, нанесені кігтями, тварини часто лижуть лапи, тому на пазурах залишається певна кількість збудника інфекції, яка достатня для зараження.

Заразитися сказом можна і від зовні здорової тварини, тому що в ряді випадків сказ у тварин може протікати у безсимптомній формі (у собак перші ознаки захворювання проявляються через 3-6 тижнів після зараження).

В людини тривалість інкубаційного періоду сказу зазвичай становить від одного до трьох місяців, але може варіюватися від одного тижня до року. Усе залежить від місця, кількості і глибини укусів (найнебезпечніші укуси — в обличчя та голову загалом); кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми інфікування сказом — підвищення температури та біль, а також незвичні або дискомфортні відчуття (поколювання, пощипування чи печіння) у місці пошкодження. Залежно від форми захворювання може розвиватися гідрофобія (боязнь води), параліч м’язів, кома, зупинка роботи серця, дихання. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку. У разі появи симптомів специфічного лікування не існує, захворювання завжди закінчується летально.

Що робити, якщо вас вкусила не щеплена тварина або вакцинальний статус якої невідомий?

Ефективного лікування хвороби не існує! Кожен, кого вкусила або ослинила тварина, повинен негайно отримати медичну допомогу, варто НЕГАЙНО промити зону укусу/ослизнення водою з милом, прикрити чистою пов’язкою зону укусу та звернутися по медичну допомогу до найближчого пункту надання медичної допомоги, травмпункту  або до  сімейного лікаря. Медичний працівник оцінить ситуацію та за необхідності порекомендує розпочати курс вакцинації від сказу.

Навіть потрапляння слини незнайомої бездомної та/або дикої тварини на пошкоджені шкірні покрови може бути показанням до початку лікування. Вакцина від сказу (антирабічна) запобігає виникненню захворювання сказом у 96–99 % випадків.

У разі інфікування людини сказом показане негайне щеплення шляхом введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути кілька: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні. Протипоказів до екстреної вакцинації проти сказу не існує! 

Вакцина ефективна в разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи попадання слини на пошкодженні шкірні покриви. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту з інфікованою твариною.             

Для профілактики сказу необхідно:

- регулярно вакцинувати домашніх тварин;

- уникати контактів з потенційно небезпечними тваринами; 

- повідомляти місцеві органи контролю про бездомних тварин;

- навчати дітей не чіпати та не годувати бродячих кішок або собак та триматися подалі від диких тварин;

- проявляти насторогу у разі незвичної поведінки тварини або без причини агресивної поведінки будь-якої домашньої тварини і повідомляти про це Держпродспоживслужбу;

- при виявленні трупів тварин не чіпати їх, не знімати шкірку, а в обов'язковому порядку повідомити Держпродспоживслужбу;

- не слід вбивати домашню тварину, що покусала або подряпала людину, за нею має бути встановлено 10-денне спостереження.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Ваше здоров'я у Ваших руках! Дбайте про нього!