Визначення D-димеру методом ІФА D-димер – це білковий фрагмент, що утворюється при розчиненні згустка крові, який виникає при згортанні крові. D-димер утворюється в результаті розпаду волокон фібрину. На відміну від кінцевих продуктів розпаду фібриногену, що представлені у вигляді окремих фрагментів D та E, при розщепленні зшитих фактором XIIIa волокон фібрину утворюються більші фрагменти - D-димери, тримери D- Е- D, оскільки плазмін не спроможний розщепити ковалентний зв'язок між D-димерами. Концентрація D-димеру в крові визначається у хворих із підозрою на тромбоз глибоких вен, тромбоемболію легеневої артерії та підозрі на розвиток ДВЗ-синдрому. D-дімер - не спеціфічний показник венозної тромбоемболії, його підвищення спостерігається при багатьох інших станах, які супроводжуються активацією згортання на розчинення тромбів, ось деякі з них : інфекція, запалення (наприклад кишківник), рак, хірургічні операції, травма, опіки, гострий респіраторний дістрес-синдром (один з видів дихальної недостатності), печінкова або ниркова недостатність, вагітність, похилий вік, серцева недостатність, наявність фібриляції передсердь, серцеевої недостатності, інсульт, гостре розшарування аорти, захворювання периферичних артерій, тощо. Ось такий «невеличкий» перелік. А тому D-дімер ніколи не слід використовувати як єдиний метод виключення тромбозів і будь-який результат теста треба оцінювати у сукупності із клінічними особливостями конкретної людини. В нормі рівені Д-димеру не повинен перевищувати 500 нг/мл.
Меню